Бугага

Ну не смышно? :)

АБ гуляє містом над Ужем )) 2

Цей кадр нагадує мені СкеріМуві ))

Нічо не підзрюючий Ребрик...

Ніби нічо не плануюча АБ

Бідося Ребрик, жити йому залишалося лічені хвилини :D

Антижертва і її Жертва

Взагалі-то, длубатися в носі то прерогатива Міщенка!

Класнюча фотка! І главноє, фотограф то я))! Який я скромняжка, завжди намагаюся себе не хвалити.

АБ гуляє містом над Ужем ))

Хто це тут ховається?

Хачапурі це вам не тут
На "узбережжі". Ребрик, правда класно звучить "На узбержжі Ужа!"?Там же, чарівний сир дався взнаки. Когось пре ніпадєцкі )).

Було. Тіпа останні новосці.

З минулого:

Був у Пірагова. Це такий чувак, має своє село за Києвом. Основна достопрімєчатєльность - купа вітряків. Бізнес розкрутив, ймовірно, на млинарстві. Тепер покладає надії на туричів.

Ось кілька фото:

Це АБ на мєсному курнику сидить. Розважається з комашками якимись.

А це я. Фоточка спеціально для Ангеліни. Такий я, от. Я - той що в жовтій футболці і наплечнику. =)

З іншого.

Дєла плохі.

З іншішого.

Не все так погано.

Їздив у Київ

Приїхав як до себе. Ще ніколи не приїздив у Київ так, як приїхав був у суботу. Ну, так, як я написав, але якось не так, як завжди... От.

Зайшов був у перукарню, щоб помити голову (ну, бо в поїзді вона дещо стала не така, як треба було мені) і з’ясував, що це дуже приємно, коли тобі хтось миє голову. Це дуже приємно. Справді.

Далі знайшов "Лідер". Прийшов, привітався. Хай не у потрібному порядку, але ж :).

Думав, не буду мати чим зайнятися, і навіть трошки відчув себе зайвим чи що. На щастя, помилився.

А ще я взяв фотоапарат. І не дарма. В сенсі, добре, що я його взяв — було чим зайнятися в моменти перебування там де не мва перебувати =). І це не лиш я помітив, як виявилося.

Звісно, апарат не ахті. Тому, мабуть, і відсоток нормальних фоток невеликий. Але що вже є, то є. Чого можна вимагати від фотоапарату, котрий більший за теперішні такого призначення разів у три-чотири?

Потім... а потім все було швидко. Занадто швидко, щоб описати тут.. А може і ні, просто не хочу.

З.І. Фотки вивішу пізніше.

Ось і я

Так, це я повернувся і нарешті пишу.

З Фест’у я повернувся цілий і не ушкоджений. Хоча ні — на середньому пальці правої руки в мене з’явився був нарив від удару (може ще від чогось). Але я його успішно і, що дуже важливо, безболісно ліквідував своїми силами. Ну, вибачте, що пишу всяку гидоту, але так є.

Враження про сам табір двоякі. І не лиш у мене, як з’ясувалося. Хоча двох правд не існує. Частину фотографій дивіться за адресою — http://www.foto.online.ua/professor/1/

Бачив сьогодні програму, яку веде Гордон. У гостях був Святослав Піскун. Дізнався багато про нього цікавого. І про Генпрокуратуру теж.

Замовив собі купу книг. Чекаю. Ще жодна не прийшла, млін. От, коли є бажання читати, так нема що і навпаки.

Запустив вдома oнет по GPRS на life:). Досить непогано. Тепер от думаю, чи купити ГІГА-Інтернет. Приходиться користуватися тим, чим є, поки нема можливості поставити щось цікавіше.

От, перше поміг devchenka зробити добру справу. Правда не вислав усе, що хотів, але то вже мій телефон глючить, то я завтра зроблю.

А ще на цьому компі нема (поки-що) драйверів до мого Epox'a. Це такий блутус-адаптер. Читається не як ерокс =).

От. Ну, загалом все. Мушу йти, бо завтра на пари. Зранку. Бляха муха, в цьому УжНУ лиш час трачу... Принаймні мені так здається.

День пластуна 2007

Якщо наберете в Ґуглі День пластуна 2007, то вам виб’є з десяток тисяч посилань про даний захід. Корисних чи ні, то інша справа. Більш важливим у тому всьому є моя присутність на даному заході.

Звісно, що я притягнув звідтам фоточки зняті на Андріїв Нікон Де50.

Зараз, переглядаючи форумні гілки стосовно ДП в людей є якісь негативні думки... як на мене, їх присутність (думок негативних) є поганим знаком. Не для організаторів поганим, а взагалі. Люди часто критикують щось, при цьому самі толком нічого не зробивши. Не буду казати, в кого зауваження слушні і варті уваги, а в кого ні. Можу достовірно розписатися за себе — мені сподобалося. Навіть попри те, що частину виступів не бачив. І навіть попри те, що дляприїзжджих учасників не було організовано централізованих обідів.

Обіди це важливо.

Проте, на самому ДП всі виглядали непогано, і навіть більше - як по-замовленню, всі практично були усміхнені, а хто неусміхнений, той мабуть вже відпочивав від сміху.

У підтвердження своїх слів подаю кілька фотографій:

1. Тетяна, Таня, Танюша, Тетянка...

Ви тільки погляньте як вона чарівно посміхається, і вона, до речі, весь час так робила :)

2. Ось такі помаранчі теж створювали відповідний настрій. Від нього аж тягне теплом і радістю.

Дімка вміє вчасно подарувати те, чого не вистачає.

3. За виразом Ребрика, картіна називається "З горнятком теплого чаю чорт посилає показує дорогу мурлиці".

Дякуючи МзС’у ми добряче і відносно дешево пообідали в їдалбьні виноробного заводу.

4. А цей громадянин не перестає мене тішити своєю харизмою... чи що там в тебе такого прикольного, Андрію? :)

Мені чомусь сподобалося, коли ти охарактеризував себе недавно, щось типу, "впізнаєте мене за рудим понітейлом"

5. Дякуючи МзСу, Наталі, Оленці, Оксані і ще одній дівчині ім’я котрої, на жаль, не пам’ятаю ми мали змогу заночувати у них на домівці.

Добре, що у них було кілька диванів у домівці (два), а то всі б не помістилися в рукавичку ;)

6. А зараз буде серія із розділу "Ми брати" (Хто знає, той зрозуміє)

Ребрик і Аня показують акробатичні вправи. Хто ногами, хто писочком...

7. Пластова антитютюнова кампанія не увінчалася успіхом, Ась таки курить, хоч і в смокінх еріа.

Насправді, мені якось той во, чи ти куриш чи нє. "Главное, чтоб человек хороший был", як на мене :)

8. Оце двоє людей, які собі гарно так забавляються прикольною традицією, корені якої вже , мабуть, жоден з них не пам’ятає. Хоча ні, скоріше за все, пам’ятають обоє.

І дзиґа, і кошичок просто офіхєнні подарунки. Продовжуйте у тому ж дусі!

9. Далі по тексту буде фота чорта, що дуже був зайнятий увесь час у відповідності до посади, тому навіть не знаю, як це мені вдалося його підловити в такий розслаблений момент :D

Ярко, ти тут такий мілашка, що просто капець. Голова вже не бо-бо? :) Мабуть ні.

10. Переможці. В сенсі перше місце. Бесарадки. Нагороду приймає Марія і (йошкін кот, я ж ще спеціально питався, хто це така... і забув... соррі :)).

Ще раз дякую за ночівлю, і ще там цей... я ваш чайник таки спалив, чи він мене тільки налякав, що помирає? :)

11. Отримали гран-прі, радіють, що їм ще лишається... Пчілки.

Ще хтось (курінна Пчілок?) і Марта Федьків зажмаються на сцені Погулянки.

12. Це якісь дівчатка обнімаються на радощах, мабуть теж щось виграли :)

Не знаю з них жодної.
... ні разу :D

13. Іван показує майстер-клас по керуванню з обмеженю кількістю рук в умовах серйозних сутінків :).

Анітрохи не шкодую, що не поїхав з ними додому. Добре провели час та й самому вийшло в кілька разів цікавіше. (історію про це читайте в позапопередньому пості).

На завершення додам, що такі заходи прикольні тим, що є змога побачитися людям, котрі давно вже не бачилися. Шкода також, що цей захід обминула своєю увагою значна частина юнацтва, котрого могло бути на сотні дві більше. Хоча, може й цих вистачало. Хочу поїхати наступного року!

Побажаннячко!

Хорошого дня!

Навчання

От, приїхав я в понеділок з Львова. До речі, це взагалі окрема історія... Окей, розкажу:

Був я на вихідних у Львові на Дні Пластуна 2007. Кльовенький такий захід. Побачив купу знайомих і друзів. Декого, на жаль, не помітив. Але то є моя така особливість, що я людей можу на вулиці чи ще де-небудь оминути і не помітити, не тому, що я зазнайкувата потвора, а тому, що я такий "непомічающий" по своїй природі.

Ну, по самому заходу в мене є окремі зауваження, і хто знає, я ще може їх висловлю. Хоча, чого б це я їх висловлював — спитають скажу, ні то ні.

Пізніше ще фоток підкину трохи.

І от, в неділю купив я в касах попереднього продажу квиток на Київ-Ужгород, що відправлявся о 01:36 із Львова. Купив і на тому мало би бути все. Та не так сталося, як гадалося.

По прибуттю на вокзал, куди я прийшов дещо раніше, я відправив Аню з її супутницею, на цей вечір, Танюшею до Києва. Потім ще Вітю з Луцька відправив у Луцьк :)

І лиш потім, знайшовши в гаманці останюю гривню, я підійшов до оплачуваної зали очікувань і оплатив годину перебування, якраз як до мого поїзда лишалося. Вставив навушники від айпода до вух, взяв книжку в руки і почав читати, попередньо навівши будильник на 01:20.

Проте, читав я не довго. Прокинувся і помітив, що якраз 01:42 — ну, дмаю, все. Поїхав поїзд. Біжу щодуху на перон (надія ж вмирає останньою — ану ж затримали ;)). Вибігаю догори. І що ви думаєте? Так, поїзд рушив без мене кілька хвилин назад.

Єдина правильна станом на ту хвилину думка майнула в голові і несла ідею пуститися навздогін на стрийську трасу, і наздогнати в Стрию поїзд. Проте страшенний дубак на вулиці швидко повернув мене до тями з спросоння. Я повернувся на вокзал. Здав квиток, і отримав 8,00 гривень.

8 гривень, і дохуа кілометрів, що відділяли мене від Ужгорода.

Вирішив чекати в тій же залі до ранку. Попросився на шару, пояснюючи, що я зовсім без грошей. Хоча в самого і були 8 грн. паперових і 5 грн. ювілейних "Полтава". Мене швейцар той пустив, бо зал був напівпорожній. Зранку, прокинувшись, сів о 7:10 на мукачівську електричку. Заплатив 4,82 грн по студентському. Потім в мукачеві купив квиток до Ужгорода за 1,81 грн. теж по студентському, пішов ще взяв пиріжок з картоплею за 1 гривню перед вокзалом, бо голодний був як пес. Доїхав в Ужгород, і в пекарні, що на Пестеля vs Джамбула купив рогалик за 0,55 грн.

Отак я доїхав з 6,63 грн з Львова до Ужгорода в досить непоганих і теплих умовах.

Не питайте, чому не збігаються суми... Може я десь найшов копійки ше в своїх кишенях, не знаю.

Так от, я так і не сказав про навчання:
Доколє?

P.S. Дякую всім, хто помагав робити свято святковим святом :)

Дарунки

От, власне, про подарунки. Вчора, чи то, зважаючи на першу годину, позавчора мені передав подарунки з Київського святкування. Було дуже приємно. Неприємно тіки те, що не вдалося побувати, власне, у себе з Ніною , на дні народження. Ну, нічо. Всяке буває.
От. А сьогодні я взяв купив Айпод Шафл. Щоправда з боями, бо замовив по одній ціні, а продати хотіли на 12 баксів дорожче, але, врешті-решт, завдяки розгалуженій мережі хороших людей, стало можливим взяти за старою ціною. Ще б пак.
Задоволений, я, побрів додому. На півдорозі до Ґражди радість покупки була знівечена одним єдиним телефонним дзвінком.
Єдина пісня, котра хоч якось могла б описати насунуті думки це, мабуть, SoaD - Lonely Day.

Що з людями твориться? Га?

З.І. Спеціально для тих, хто справді святкує Валентина — вітаю!
З.З.І. Із Стрітенням вас!

Чекаю на фотографії

Ребрик, давай скоріше. Скоріше, скоріше, скоріше :) Ну, скіки можна спати в тому поїзді? Я чекаю на фотки, поняф? Так шо фпірьод!

На духу написав...

Віршик вирізав. Не буде його більше. Позитив електроніки в тому, що вірші можна безслдіно стирати не спалюючи ні крихти паперу.

З. І. Мамо, вітаю Тебе з днем народження хоча б тут, бо не можу до Тебе додзвонитися. Все буде Ok.