Поїхав на Бескид

так от, буду аж в понеділок.


Привезу фотки якісь.





Дай Боже снігу!

powered by performancing firefox

День пластуна 2007

Якщо наберете в Ґуглі День пластуна 2007, то вам виб’є з десяток тисяч посилань про даний захід. Корисних чи ні, то інша справа. Більш важливим у тому всьому є моя присутність на даному заході.

Звісно, що я притягнув звідтам фоточки зняті на Андріїв Нікон Де50.

Зараз, переглядаючи форумні гілки стосовно ДП в людей є якісь негативні думки... як на мене, їх присутність (думок негативних) є поганим знаком. Не для організаторів поганим, а взагалі. Люди часто критикують щось, при цьому самі толком нічого не зробивши. Не буду казати, в кого зауваження слушні і варті уваги, а в кого ні. Можу достовірно розписатися за себе — мені сподобалося. Навіть попри те, що частину виступів не бачив. І навіть попри те, що дляприїзжджих учасників не було організовано централізованих обідів.

Обіди це важливо.

Проте, на самому ДП всі виглядали непогано, і навіть більше - як по-замовленню, всі практично були усміхнені, а хто неусміхнений, той мабуть вже відпочивав від сміху.

У підтвердження своїх слів подаю кілька фотографій:

1. Тетяна, Таня, Танюша, Тетянка...

Ви тільки погляньте як вона чарівно посміхається, і вона, до речі, весь час так робила :)

2. Ось такі помаранчі теж створювали відповідний настрій. Від нього аж тягне теплом і радістю.

Дімка вміє вчасно подарувати те, чого не вистачає.

3. За виразом Ребрика, картіна називається "З горнятком теплого чаю чорт посилає показує дорогу мурлиці".

Дякуючи МзС’у ми добряче і відносно дешево пообідали в їдалбьні виноробного заводу.

4. А цей громадянин не перестає мене тішити своєю харизмою... чи що там в тебе такого прикольного, Андрію? :)

Мені чомусь сподобалося, коли ти охарактеризував себе недавно, щось типу, "впізнаєте мене за рудим понітейлом"

5. Дякуючи МзСу, Наталі, Оленці, Оксані і ще одній дівчині ім’я котрої, на жаль, не пам’ятаю ми мали змогу заночувати у них на домівці.

Добре, що у них було кілька диванів у домівці (два), а то всі б не помістилися в рукавичку ;)

6. А зараз буде серія із розділу "Ми брати" (Хто знає, той зрозуміє)

Ребрик і Аня показують акробатичні вправи. Хто ногами, хто писочком...

7. Пластова антитютюнова кампанія не увінчалася успіхом, Ась таки курить, хоч і в смокінх еріа.

Насправді, мені якось той во, чи ти куриш чи нє. "Главное, чтоб человек хороший был", як на мене :)

8. Оце двоє людей, які собі гарно так забавляються прикольною традицією, корені якої вже , мабуть, жоден з них не пам’ятає. Хоча ні, скоріше за все, пам’ятають обоє.

І дзиґа, і кошичок просто офіхєнні подарунки. Продовжуйте у тому ж дусі!

9. Далі по тексту буде фота чорта, що дуже був зайнятий увесь час у відповідності до посади, тому навіть не знаю, як це мені вдалося його підловити в такий розслаблений момент :D

Ярко, ти тут такий мілашка, що просто капець. Голова вже не бо-бо? :) Мабуть ні.

10. Переможці. В сенсі перше місце. Бесарадки. Нагороду приймає Марія і (йошкін кот, я ж ще спеціально питався, хто це така... і забув... соррі :)).

Ще раз дякую за ночівлю, і ще там цей... я ваш чайник таки спалив, чи він мене тільки налякав, що помирає? :)

11. Отримали гран-прі, радіють, що їм ще лишається... Пчілки.

Ще хтось (курінна Пчілок?) і Марта Федьків зажмаються на сцені Погулянки.

12. Це якісь дівчатка обнімаються на радощах, мабуть теж щось виграли :)

Не знаю з них жодної.
... ні разу :D

13. Іван показує майстер-клас по керуванню з обмеженю кількістю рук в умовах серйозних сутінків :).

Анітрохи не шкодую, що не поїхав з ними додому. Добре провели час та й самому вийшло в кілька разів цікавіше. (історію про це читайте в позапопередньому пості).

На завершення додам, що такі заходи прикольні тим, що є змога побачитися людям, котрі давно вже не бачилися. Шкода також, що цей захід обминула своєю увагою значна частина юнацтва, котрого могло бути на сотні дві більше. Хоча, може й цих вистачало. Хочу поїхати наступного року!

Побажаннячко!

Хорошого дня!

Навчання

От, приїхав я в понеділок з Львова. До речі, це взагалі окрема історія... Окей, розкажу:

Був я на вихідних у Львові на Дні Пластуна 2007. Кльовенький такий захід. Побачив купу знайомих і друзів. Декого, на жаль, не помітив. Але то є моя така особливість, що я людей можу на вулиці чи ще де-небудь оминути і не помітити, не тому, що я зазнайкувата потвора, а тому, що я такий "непомічающий" по своїй природі.

Ну, по самому заходу в мене є окремі зауваження, і хто знає, я ще може їх висловлю. Хоча, чого б це я їх висловлював — спитають скажу, ні то ні.

Пізніше ще фоток підкину трохи.

І от, в неділю купив я в касах попереднього продажу квиток на Київ-Ужгород, що відправлявся о 01:36 із Львова. Купив і на тому мало би бути все. Та не так сталося, як гадалося.

По прибуттю на вокзал, куди я прийшов дещо раніше, я відправив Аню з її супутницею, на цей вечір, Танюшею до Києва. Потім ще Вітю з Луцька відправив у Луцьк :)

І лиш потім, знайшовши в гаманці останюю гривню, я підійшов до оплачуваної зали очікувань і оплатив годину перебування, якраз як до мого поїзда лишалося. Вставив навушники від айпода до вух, взяв книжку в руки і почав читати, попередньо навівши будильник на 01:20.

Проте, читав я не довго. Прокинувся і помітив, що якраз 01:42 — ну, дмаю, все. Поїхав поїзд. Біжу щодуху на перон (надія ж вмирає останньою — ану ж затримали ;)). Вибігаю догори. І що ви думаєте? Так, поїзд рушив без мене кілька хвилин назад.

Єдина правильна станом на ту хвилину думка майнула в голові і несла ідею пуститися навздогін на стрийську трасу, і наздогнати в Стрию поїзд. Проте страшенний дубак на вулиці швидко повернув мене до тями з спросоння. Я повернувся на вокзал. Здав квиток, і отримав 8,00 гривень.

8 гривень, і дохуа кілометрів, що відділяли мене від Ужгорода.

Вирішив чекати в тій же залі до ранку. Попросився на шару, пояснюючи, що я зовсім без грошей. Хоча в самого і були 8 грн. паперових і 5 грн. ювілейних "Полтава". Мене швейцар той пустив, бо зал був напівпорожній. Зранку, прокинувшись, сів о 7:10 на мукачівську електричку. Заплатив 4,82 грн по студентському. Потім в мукачеві купив квиток до Ужгорода за 1,81 грн. теж по студентському, пішов ще взяв пиріжок з картоплею за 1 гривню перед вокзалом, бо голодний був як пес. Доїхав в Ужгород, і в пекарні, що на Пестеля vs Джамбула купив рогалик за 0,55 грн.

Отак я доїхав з 6,63 грн з Львова до Ужгорода в досить непоганих і теплих умовах.

Не питайте, чому не збігаються суми... Може я десь найшов копійки ше в своїх кишенях, не знаю.

Так от, я так і не сказав про навчання:
Доколє?

P.S. Дякую всім, хто помагав робити свято святковим святом :)

Дарунки

От, власне, про подарунки. Вчора, чи то, зважаючи на першу годину, позавчора мені передав подарунки з Київського святкування. Було дуже приємно. Неприємно тіки те, що не вдалося побувати, власне, у себе з Ніною , на дні народження. Ну, нічо. Всяке буває.
От. А сьогодні я взяв купив Айпод Шафл. Щоправда з боями, бо замовив по одній ціні, а продати хотіли на 12 баксів дорожче, але, врешті-решт, завдяки розгалуженій мережі хороших людей, стало можливим взяти за старою ціною. Ще б пак.
Задоволений, я, побрів додому. На півдорозі до Ґражди радість покупки була знівечена одним єдиним телефонним дзвінком.
Єдина пісня, котра хоч якось могла б описати насунуті думки це, мабуть, SoaD - Lonely Day.

Що з людями твориться? Га?

З.І. Спеціально для тих, хто справді святкує Валентина — вітаю!
З.З.І. Із Стрітенням вас!

Блоґи...

От, щойно створив вже десь четвертий чи п’ятий акаунт на блоґових сервісах. А всьо пачіму? Потому, ша люді, до яких інколи хочеться відписувати зробили собі блоґи на інших сервісах.

Знаєте, ЖЖ це не панацея :). І цей Блоґґер.ком теж... скоро йому, до речі, прийде кінець. Поки що, найкраще, що я бачив — це WordPress 2.1, з мені відомого. Звісно, є ще інші, але ВордПрес то сила. Не дарма він так називається. Плюсік тій дівчині, що його так назвала :) — зараз лінь шукати лінк на її блоґ (вгадайте, на чому???).

Ну, я пішов.

В плейлісті цікаве.

Так вже сталося, але в мене в плейлісті зараз є таке:

1. альбом Silmarils (Fr) (репкор якийсь французький)
   
2. а також релігійні деякі пісеньки, викачані з Просфори

Як на мене — це нормально... не хаха, але нормально.

?

Чекаю на фотографії

Ребрик, давай скоріше. Скоріше, скоріше, скоріше :) Ну, скіки можна спати в тому поїзді? Я чекаю на фотки, поняф? Так шо фпірьод!

На духу написав...

Віршик вирізав. Не буде його більше. Позитив електроніки в тому, що вірші можна безслдіно стирати не спалюючи ні крихти паперу.

З. І. Мамо, вітаю Тебе з днем народження хоча б тут, бо не можу до Тебе додзвонитися. Все буде Ok.

Новий Рік

Ага, ви правильно прочитали — мова піде саме про НР. Не про Hewlett Packard, а, власне, про той Новий Рік, котрий відбувся з 31 грудня 2006 року на 01 січня 2007 року.

Хочу, так би мовити, повідомити про те, як він пройшов. Знаю, що дещо невчасно, але тільки тепер була змога це зробити.

Так от, провів я його в Іфано-Франківську. Мушу сказати, в 00:00 було дуже незвично і приємно. Дякую.

Дана, Аня, Дімка радіють своїй перемозі над Незгоміком, коли вони виконували роль кýльок. Дуже зіграно вони тоді виграли :)

Після цієї фоти я ще цілий день провів у Франику. Мушу сказати, досить таки, прикольне місто. Сподобалося, як люди всі дружно виходили святкувати. Про петарди змовчу. А ще парк там є непоганий, придатний до різномантних витівок (=.

Передаю вітання кошеняті, яке було загубилося від своїх товаришів =). Передаю вітання офіціанткам із "Пиріжкової хати", які хотіли звинуватити в викраданні ложок =)). Передаю вітання Цицю (це такий куль, котрий був наповнений гелієм), котрий зрештою, опинився аж у Львові і був підло використаний на витворення дивного голосу. Такого, який буває при вдиханні гелію. От.

До речі, про Львів — їхали ми в останньому вагоні, в останньому відділенні, на останніх місцях. І ще була така світлина:

Не пригадуєте дитячий варіант масажу - шпали, рельси, потяг, аварія і все розсипалося... Оце мені таке пригаадалося :)

У Львові ж було теж досить таки непогано. Попрои те, що я його все ж таки не лблю за погоду, цього разу він був на диво привітним. Не пам’ятаю точно, але те, що погода була хороша — стопудово. Були певні проблеми з поселенням, але завдяки тій же, добре розгалуженій, мережі друзів по містах світу, вдалося жити в досить таки непоганих умовах трикімнатної квартири.

Тігра зацінив наявність телевізора і великого ліжка перед ним:

Чи це есемеска була, чи може номер записував якої дівчини, але факт те, що він щось писав інтірєсне — подивіться на вираз обличчя (=.

А ще мені хочеться сказати данке Софії, за прийом і її мамі теж. В сенсі, не тільки хочеться, я і подякую — дякую! Сподіваюсь, Софа читає це, бо якщо ні, то... то нічо — сам факт (=.

Правда мілашки?

Загалом от і весь пост про Новий Рік. Звісно, я не згадав величезної купи приємних моментів, епізодів і хвилин, але мені, чесно кажучи, і не особливо хочеться то все описувати.

З. І. Істинна причина такої довгої відсутності допису криється у тимчасовій недоступності мене до свого блутус-адаптера. Звиняйте любі ;).